Споживання солі в контексті хронічної хвороби нирок
10-16 березня відзначають Всесвітній тиждень обізнаності про сіль. Хронічна хвороба нирок (ХХН) сьогодні є однією з провідних причин передчасної смертності у світі. Вона розвивається поступово, часто без явних симптомів, але з часом значно впливає на якість життя.
На жаль, чимало факторів, які сприяють прогресуванню ХХН, можна було б уникнути. Одним із таких чинників є надмірне споживання солі – продукту, що є невід’ємною частиною сучасного раціону, але при цьому може мати руйнівний вплив на нирки та організм у цілому.
Нирки виконують центральну роль у підтриманні гомеостазу організму, зокрема в регуляції рівнів води, електролітів і кислотно-лужного балансу. Основним механізмом, через який сіль впливає на функцію нирок, є здатність натрію викликати затримку рідини в організмі. Підвищення рівня натрію в крові призводить до збільшення об’єму позаклітинної рідини, що викликає активацію механізмів компенсації, спрямованих на підтримання осмотичного балансу. Зокрема, це включає:
Виведення натрію через сечу:
- це відбувається через натрійуретичний гормон та інші механізми, які стимулюють нирки до збільшення виділення натрію;
- однак цей механізм є не завжди ефективним, особливо коли зменшена функція нирок або обмежений доступ до води.
Виділення води через нирки:
- одним із головних механізмів компенсації гіпернатріємії є дія вазопресину (антидіуретичного гормону). Вазопресин виробляється в гіпофізі та виділяється в кров при підвищенні осмолярності крові, що виникає через надлишок натрію.
- Вазопресин діє на нирки, збільшуючи реабсорбцію води в збірних трубочках, що дозволяє організму утримувати воду та знижувати концентрацію натрію в позаклітинному просторі. Таким чином, підвищення рівня вазопресину допомагає компенсувати гіпернатріємію шляхом утримання води в організмі.
Активація механізмів споживання води:
- при підвищенні рівня натрію в крові спостерігається активація центру спраги в мозку, що змушує організм шукати та споживати більше води.
- Це є важливою частиною компенсації, оскільки додаткове споживання води допомагає знизити концентрацію натрію в організмі та відновити осмотичний баланс.
Зниження секреції альдостерону:
- альдостерон, гормон, що сприяє утриманню натрію в організмі, може бути знижений при гіпернатріємії. Це є ще одним компенсаторним механізмом, оскільки зниження рівня альдостерону призводить до меншого затримання натрію і допомагає знизити рівень цього електроліту в організмі.
- Однак у випадках, коли гіпернатріємія супроводжується значною втратою води, компенсаторний ефект цього механізму може бути обмежений.
У хворих на ХХН, де фільтраційна здатність нирок знижена, ці компенсаторні механізми стають неефективними. Нирки не здатні повністю вивести надлишок натрію, що спричиняє підвищення артеріального тиску та розвиток набряків, погіршуючи таким чином перебіг хвороби.
Підвищення артеріального тиску (гіпертензія) є одним з основних факторів ризику для прогресування ХХН, оскільки постійно підвищений тиск на стінки кровоносних судин може призвести до пошкодження ниркових клубочків та погіршення їх фільтраційної здатності. Також гіпертензія є основним фактором ризику розвитку серцевих захворювань, таких як серцева недостатність, коронарна хвороба та інсульт. Високий артеріальний тиск сприяє подальшій активації РААС, що посилює затримку натрію та рідини в організмі, формуючи замкнуте коло, яке ускладнює лікування та прогресує хворобу.
Надмірне споживання натрію також призводить до порушень електролітного балансу в організмі. Зокрема, високий рівень натрію в крові може спричиняти гіпокаліємію, знижуючи концентрацію калію в позаклітинному просторі. Калій є критично важливим елементом для підтримки нормального функціонування серцево-судинної системи, оскільки його дефіцит може викликати порушення серцевого ритму, включаючи аритмії, ускладнюючи перебіг захворювання. Гіпокаліємія також може призвести до м’язової слабкості та порушень тонусу м’язів.
Більш того, високий рівень солі в раціоні може сприяти виникненню інших проблем з нирками, таких як утворення каменів. Споживання великої кількості солі збільшує виділення кальцію з сечею, що сприяє формуванню каменів у нирках, особливо у людей, схильних до цього.
Рекомендації для пацієнтів з хронічною хворобою нирок:
- Обмеження споживання солі. Перш за все, пацієнти з хронічною хворобою нирок повинні обмежити кількість солі в своєму раціоні. ВООЗ рекомендує обмежити споживання натрію до 5 г на день, що еквівалентно близько 1 чайній ложці солі. У разі хронічної хвороби нирок це обмеження може бути навіть суворішим.
- Уникання оброблених продуктів. Багато готових продуктів містять високу кількість солі, навіть якщо це не завжди очевидно на перший погляд. Серед них – консерви, ковбаси, чіпси, фаст-фуд. Вони містять не тільки сіль, а й інші шкідливі добавки, що можуть погіршити стан хворих.
- Контроль за артеріальним тиском. Оскільки високий артеріальний тиск є важливим фактором ризику для погіршення функції нирок, важливо регулярно перевіряти тиск і дотримуватись рекомендацій лікаря щодо його контролю.
- Використання замінників солі. Існують різні спеції та трави, які можуть замінити сіль у приготуванні їжі. Це не тільки дозволить знизити рівень натрію в організмі, а й покращити смак страв.
- Регулярне медичне спостереження. Пацієнти з хронічною хворобою нирок повинні регулярно відвідувати лікаря для контролю стану нирок і, якщо необхідно, корекції дієти та медикаментозного лікування.
Сіль – це не лише приправа, це серйозний чинник, який може впливати на здоров’я нирок, особливо у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Обмеження її споживання є важливим кроком для збереження функції нирок і запобігання ускладненням. Дотримання простих рекомендацій щодо харчування та регулярні медичні огляди допоможуть значно полегшити життя пацієнтів і покращити прогноз їхнього здоров’я.
Роман Нєвєжин, лікар-нефролог
ВГД №3 Центру нефрології та діалізу КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР»
