Презумпція правомірності договору купівлі-продажу: ключові висновки Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалив важливе рішення від 24 лютого 2025 року у справі № 504/3085/20 (провадження № 61-17178сво23) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості. Розглянемо ключові аспекти цього рішення та його вплив на судову практику.
Фактичні обставини справи
У розглянутій справі позивачка мала намір визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який було оформлено представником від імені продавця на користь своєї матері. Основний аргумент позивачки полягав у тому, що вона не отримувала грошових коштів за продану нерухомість, а сам договір було укладено всупереч її інтересам. Також вона стверджувала, що угода була результатом змови представника з покупцем.
Правова позиція Верховного Суду
- Презумпція правомірності правочину. Верховний Суд нагадав, що будь-який правочин вважається дійсним, поки не буде доведено інше. Договір купівлі-продажу є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або судовим рішенням.
- Неотримання продавцем грошових коштів не є підставою для визнання договору недійсним. Верховний Суд підкреслив, що невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором не є достатньою підставою для його визнання недійсним. Проблеми з оплатою можуть регулюватися в межах зобов’язального права, але не впливають на сам факт дійсності договору.
- Доведення зловмисної змови. Для визнання правочину недійсним через зловживання представника, відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України, мають бути доведені такі обставини:
- наявність умисної змови між представником продавця і покупцем для отримання вигоди;
- завдання шкоди довірителю та його незгода з такими наслідками;
- вчинення представником дій у межах наданих йому повноважень.
- Момент встановлення недійсності договору. Недійсність договору має існувати на момент його укладення, а не виникати згодом через проблеми з його виконанням.
Висновки
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій у частині визнання договору недійсним, зазначивши, що позивачка не змогла довести наявність зловмисної змови. Цей висновок підтверджує важливість принципу правомірності правочинів та необхідність доведення порушень ще на етапі їх укладення.
