120 років з дня народження Михайла Жовтобрюха
Михайло Андрійович Жовтобрюх – видатний український мовознавець, фахівець із фонетики, граматики й історії української мови, доктор філолологічних наук, професор, видатний український лінгвіст ХХ століття, унікальний гуманітарій-енциклопедист україніки і славістики, педагог-лінгводидакт і методист, автор підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, лауреат академічної премії імені Івана Франка, український інтелігент за інтелектом і станом душі.
Народився Михайло Андрійович 17 листопада 1905 року у селі Ручки на Полтавщині.
Закінчив факультет професорської освіти Дніпропетровського інституту народної освіти (1929 − мовно-літературне відділення, 1930 − соціально-економічне відділення).
Викладав у Запорізькому педінституті. У 1937–1941 і 1944–1948 рр. – доцент Київського педінституту. Згодом завідував мовознавчими кафедрами в педінститутах Тюмені, Бухари та Черкас.
У 1959–1982 рр. – завідував відділом теорії української літературної мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні, водночас (у 1960–1985 рр.) був професором Київського педінституту ім О. М. Горького.
Михайло Жовтобрюх є автором численних монографій із проблем сучасної української мови (фонетика, словотвір, морфологія, синтаксис), історії української мови й українського мовознавства, стилістики, культури мови, соціолінгвістики, порівняльної граматики східнослов’янських мов. Вивчав мову творів Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка. За його редакцією видано «Словник мови Г. Квітки-Основʼяненка».
Був співавтором і відповідальним редактором низки наукових праць. Розкрив роль періодичної преси у становленні української літературної мови та її норм. Дав вичерпний діахронічний опис звукової системи української мови у єдності її фонетичного та фонематичного аспектів. Ініціатор і організатор написання академічної праці «Сучасна українська літературна мови» (у 5 кн., 1969–1973).
Як співавтор працював над створенням «Історії української мови. Фонетики» (1979), що стала однією з найкращих спроб вивчення історії звукового складу української мови. Ця праця разом з іншими трьома книгами серії («Морфологія», 1978; «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис», обидві — 1983) відзначена премією ім. І. Франка НАН України.
Брав участь у написанні підручників і посібників для університетів і педагогічних інститутів в яких відображував останні досягнення науково-теоретичної думки.
Михайло Андрійович мав особливий талант поєднувати високу лінгвістичну науку з щоденними потребами національної освіти і виховання, бути доступним як для академіка, так і для вчителя, студента, учня. Він був наставником для багатьох українських мовознавців, які стали авторами підручників, за якими навчаються чи навчалися філологи.
Помер 16 грудня 1995 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Ім’я Михайла Жовтобрюха носить бібліотека Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
