10 січня виповнюється 90 років від дня народження Едуарда Кухаренка
10 січня виповнюється 90 років від дня народження Едуарда Григоровича Кухаренка, поета, лауреата Полтавської обласної премії імені І. П. Котляревського (2011).
Едуард Кухаренко народився 1936 р. у м. Волчанськ Харківської області. Пережив страхіття Другої світової війни та голод 1946–1947 років.
Після закінчення семирічки поїхав на будівництво Каховської ГЕС. 1953 року вступив до Одеського морехідного училища, звідки його виключили за “неточність в анкеті” – забув указати про своє перебування на окупованій території.
Пішов служити матросом, а 1955-го був призваний на флот. Згодом після демобілізації поїхав на Донбас, працював на шахті “Херсонська-комсомольська”, двічі перебував у завалах, виносив з-під руїн загиблих друзів.
До Полтави переїхав у 1969 р. І хоч Едуард Кухаренко розпочав писати вірші ще зі школи, саме у Полтаві його твори були надруковані у місцевих газетах - “Зорі Полтавщини”, “Полтавській думці”, “Полтавському віснику”.
Взірцем для себе вважав Джека Лондона, Джорджа Байрона, а згодом – Василя Симоненка, Григора Тютюнника. Якось Тютюнник, послухавши вірші Едуарда Григоровича, настійно порадив: «Пиши так, як пишеш, хоч, поки ти живий, друкувати їх не будуть…».
У Полтаві вийшло п’ять збірок поета: “Галактика кульбаб” (1999), “Мотив призахідного сонця” (2004), “Заграй слов’яночку, солдате!” (2005), “Не полони лелеку” (2007), “Осінній дощ у понеділок” (2010).
