«Справа 26 лютого» – інструмент для переслідування корінного кримськотатарського народу
26 лютого 2014 року більше 15-ти тисяч жителів Криму висловили підтримку територіальної цілісності України. Дванадцять років тому за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу в Акмєсджіті (Сімферополі) пройшов масштабний мітинг, під час якого кримські татари, українці та проукраїнські громадяни виступили проти «приєднання» Криму до російської федерації.

На противагу проукраїнським активістам на мітинг також вийшли проросійські люди із партії «Русское Единство». У підсумку, проукраїнські громадяни витиснули з площі проросійських людей і не дозволили Верховній Раді Автономної Республіки Крим ухвалити злочинне рішення.
Майже через рік після цих подій рф порушила кримінальну справу щодо деяких учасників «проукраїнського» мітингу 26 лютого за організацію та участь в масових заворушеннях 26 лютого 2014 року.
До кримінальної відповідальності притягнуто виключно учасників «проукраїнського» мітингу, представників кримськотатарського народу. Серед затриманих в рамках справи «26 лютого» були: заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз, а також активісти Алі Асанов, Мустафа Дегерменджі, Ескендер Кантемиров, Талят Юнусов, Ескендер Емірвалієв, Арсен Юнусов і Ескендер Небієв.
Пізніше суд розділив «справу 26 лютого» на дві, відокремивши в окремий процес Ахтема Чийгоза.
- У грудні 2015 року Талята Юнусова засудили до 3,5 років умовно, а Ескендера Небієва до 2 років, також умовного терміну.
- 11 вересня 2017 року російський суд засудив Ахтема Чийгоза до 8 років колонії суворого режиму. 25 жовтня 2017 року окупанти звільнили його і передали Туреччині, пізніше він приїхав до Києва.
- 19 червня 2018 року Алі Асанов і Мустафа Дегерменджі отримали по 4 роки і 6 місяців умовно, Арсен Юнусов і Ескендер Кантеміров – 4 роки умовно, Ескендер Емірвалієв – 3 роки і 6 місяців умовно з випробувальним терміном 3 роки кожному.
Підкреслимо, що справа 26 лютого – це не просто справа, яка пошита білими нитками, розслідуванням якої не мали права займатися окупаційні правоохоронні органи, а й інструмент для переслідування корінного кримськотатарського народу та його представницького органу – Меджлісу кримськотатарського народу.








