120 років від дня народження одного з найвидатніших українських вчених Олександра Щербаня
2 березня 2026 року минає 120 років від дня народження одного з найвидатніших українських вчених у галузі гірничої науки XX століття – Олександра Назаровича Щербаня. Він займає почесне місце серед тих, хто заклав наукові основи гірничої теплофізики та рудникової термодинаміки на теренах України й усього СРСР.
Він народився 2 (17) березня 1906 року в селі Диканька. Свою освітню і професійну кар’єру пов’язав із гірничою справо. Ще в 1933 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, після розпочав трудову діяльність у проєктних організаціях Донбасу. Саме в період інтенсивної індустріалізації українських шахтарських районів почав формувати свої наукові інтереси щодо теплових і газодинамічних процесів у підземних виробках.
Науковий шлях Щербаня відзначився неперервним зростанням: від інженерних розробок – до фундаментальних теоретичних праць і керівництва науковими колективами. У 1950-1952 роках створив наукову базу для опису і прогнозування теплового режиму повітря в глибоких шахтах – складного процесу, що має критичне значення для безпеки праці та ефективності виробництва.
Визнання наукового доробку прийшло після захисту докторської дисертації та обрання на визначні посади: доктор технічних наук (1953), професор (1954), академік Академії наук УРСР (1957). Він був головним ученим секретарем Президії АН УРСР, віце-президентом Академії, заступником голови Ради Міністрів УРСР з координації наукових робіт.
Під керівництвом Щербаня сформовано цілу школу в галузі гірничої теплофізики – наукового напряму, що поєднує термодинамічні, газові й технологічні процеси для забезпечення безпеки підземних робіт. Він ініціював розробку перших вітчизняних установок для кондиціювання повітря в шахтах, систем автоматичного контролю метану та інших шкідливих газів, а також методів розрахунку температурних полів у бурових свердловинах і гірських масивах.
Наукові здобутки Щербаня визнані на державному рівні. За своє життя опублікував понад 350 наукових праць, серед яких монографії, підручники і винаходи, а також підготував понад три десятки докторів і кандидатів наук.
Щербань залишив по собі не лише наукову спадщину, але й реальні приклади практичного застосування знань у вугільній та інших гірничих галузях. Його роботи сприяли підвищенню техніки безпеки, надійності вентиляційних систем і підвищенню продуктивності підземних робіт у складних температурно-газових умовах.
Пам’ять про Олександра Щербаня – частина інтелектуальної історії Полтавщини та України, що надихає нові покоління дослідників на сумлінну працю та слугує підґрунтям для сучасних досліджень у галузі теплофізики підземних умов, управління атмосферою виробок та безпеки гірничих підприємств.
