145 років від дня народження скульпторки Леонори Блох
24 квітня виповнюється 145 років від дня народження Леонори Абрамівни Блох – української скульпторки і педагогині.
Народилася Леонора Блох у 1881 році у Кременчуці. Колезький радник Абрам Ісайович Блох тривалий час обіймав посаду міського лікаря. Леонора навчалася у Кременчуцькій Маріїнській жіночій гімназії, мала відмінні оцінки з багатьох предметів. Найулюбленішими були уроки словесності, а особливо малювання, бо Леонора змалку мріяла стати художницею.
Після закінчення гімназії дівчина умовила батьків відпустити її вчитися і поїхала до Петербургу, де вступила до школи малювання Товариства заохочення мистецтв. Ось тут і проявився у неї особливий інтерес до скульптури. Першим учителем Леонори був Роберт Бах. На жаль, він був позбавлений творчої оригінальності й більше схилявся до канонічних, усталених підходів у мистецтві. Тому його методи не задовольняли ученицю. У 1898 році Леонора покинула Петербурзьку школу малювання. У вересні 1899 році приїхала до Парижу і відразу відвідала Люксембурзький музей, де ознайомилася зі зразками новітнього мистецтва. Там вона побачила роботи Огюста Родена «Мадам де Вікуна», «Людина бронзового віку» та інші.
Леонора вирішила будь-що відшукати Родена, щоб показати йому свої зарисовки. У своєму бажанні дівчина була не одинока: в цей час багато молодих митців – французів та іноземців – намагалися потрапити працювати до майстерні цього художника. О.Роден працював багато і успішно. У майстерні дівчину зустрів міцний, кремезний, невисокого зросту чоловік з довгою бородою. Це і був Огюст Роден.
Митець був дуже вимогливим не лише до своїх учнів, а й до себе. Роден не терпів поверхової, нашвидкуруч виконаної роботи лише заради отримання гонорару або легкого успіху. Він казав своїм учням: «Митець повинен любити своє ремесло і нагородою за цю працю буде радість від того, що він створив щось прекрасне. Коли у всіх людей будуть душі митців, тоді праця стане радістю, а світ стане щасливим».
Леонора Блох під керівництвом знаменитого скульптора навчалася у так званій Вільній академії мистецтв, де засвоювала теорію і працювала над малюнком. То була, як пізніше згадувала наша землячка, найщасливіша пора пізнання мистецтва. У Парижі Леонора пробула до 1912 року. Школа, яку вона пройшла у Родена, стала фундаментом для подальшого творчого життя.
Деякий час Леонора була особистим секретарем Родена. Це дало їй можливість проводити більше часу поряд з великим художником, записувати його думки та цікаві вислови. Пізніше вона написала книгу «Як учив Роден», але друком книга вийшла вже після смерті авторки, аж у 1967 році.
У 1912 році Леонора Блох – уже досвідчена майстриня, за плечима якої 13 років паризького мистецького життя, повертається на батьківщину. У 1917 році з’явилася одна з відомих робіт скульпторки «Голова дівчини». Висічена з білого мармуру і встановлена на темній підставці, вона вражала своєю виразністю. У тому ж році Леонора Блох стала учасницею художньої виставки «Світ мистецтва».
Початок 1918 року – буремні часи. Багато хто тоді тікав зі столиць – від голоду та холоду. Леонора повертається в Україну та обирає Харків, який на той час був наповнений художниками, поетами, письменниками та артистами. Для більшості з них Харків був містом-зупинкою, а для Леонори – містом усього її подальшого життя.
Спочатку викладала у художньому технікумі, а з 1922 р. – у Харківському художньому інституті. У 1924 р. Леонора Абрамівна стала професором. Своїм учням вона говорила: «Скульптор — найскупіша людина у мистецтві: він повинен робити мінімум деталей і максимум виразності».
Попри своє захоплення викладацькою діяльністю Леонора Абрамівна не полишала заняття скульптурою. Саме творчості вона віддає увесь вільний час, усю фантазію та майстерність.
Протягом усього творчого шляху Леонора Блох можна ясно виявити її нахил до монументалізму. Не випадково останні роки вона працює в області монументальної скульптури, прагнучи в узагальненій трактовці виразити глибоку ідейну суть людей, близьких їй по духу.
У 1927 році проєкт Леонори Абрамівни одержав премію на конкурсі пам’ятників Тарасу Шевченку. У 1930-х роках на теренах України з’явилися пам’ятники Шевченку в місті Богодухові, Максиму Горькому в Донецьку (не зберігся), виготовлені у майстерні Блох.
У 1935 році Леонора Блох представила на загальний огляд скульптуру «Радість материнства». Назва говорить сама за себе. Молода жінка тримає в обіймах немовля і ніби випромінює тепло і радість життя.
Останні роки життя Леонори Блох пройшли у Казахстані, куди інститут був евакуйований на початку війни і де художниця продовжувала працювати. Однією з останніх її робіт була скульптура «Казашка-медсестра».
17 січня 1943 року Леонора Блох відійшла у вічність. Похована у м. Алма-Ата.
