Книжкові новинки від видавництв Полтавщини
Попри реалії сьогодення українське книговидання не втрачає своєї важливості та актуальності. Крім класичної літератури, набирають популярності твори сучасних письменників.
Подекуди книги стають документами часу, які відображають дух епохи та особливості культурного життя. Наприклад, збірка поезій полтавської письменниці Тетяни Ваценко «Терен-зілля» актуальна для сучасного читача, написана на вістрі часу. Письменник Володимир Шкурупій у вступному слові зазначив: «Ця збірка віршів, змережена унікальними витинанками пані Тетяни, довірливо-щира в простоті своїх почуттів, які наповнюють кожне слово, написане без пишноти образів, філософствувань та нудних розмірковувань».
Нариси Людмили Беркало «Короткі зустрічі» написані про Полтаву і полтавців. Книга частково ілюстрована фотографіями.
Поетичний світ Олександра Горбатка презентує його збірка поезій «Повний Сюр». Кожен вірш у книзі настільки ж нереальний, наскільки справжній і правдивий водночас.
Поетеса Світлана Литвак у збірці віршованих мініатюр «Живи!» передає читачам любов, мудрість та надію.
Усі ці книги вийшли у полтавському видавництві «АСМІ».
Ганна Кревська – авторка, відома багатьма історичними творами, зокрема «Кульбабова стежка», «Наше річище: тисячолітні береги», написала ще одну книгу з історії Лубенщини. У комунальному видавництві «Лубни» побачило світ видання «Наше річище: сліди на воді». Книга має три розділи: про козаків та полковників лубенських, про гусарів та панночок та про Мгарський монастир, містить 177 ілюстрацій.
У видавництві «Українське народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному вийшли друком дві монографії:
- керамолога, краєзнавця, етнолога Віктора Міщанина «Дмитро Білик – український лівий есер, директор гончарної школи, учитель (сторінки загадкової долі)». Монографія є першим ґрунтовним дослідженням життя й діяльності директора Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), політичного діяча, педагога, репресованого російською окупаційною владою у другій половині 1930-х років;
- керамологині, мистецтвознавці Олени Клименко «Гончарне мистецтво Опішного в контексті розвитку української кераміки другої половини XVII – початку XXI століття». Це потужний інтелектуальний здобуток, суттєвий внесок для збереження національної ідентичності українців.
